Наставництво — один із способів індивідуальної підтримки та допомоги дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або іншому закладі для дітей.
Повнолітня особа — наставник/наставниця — стає "старшим/-ою другом/подругою", допомагає в підготовці до самостійного життя дитини, в її соціальній та психологічній адаптації. Наставник/-ця може дати пораду, навчити нового, мотивувати відкривати у собі нові таланти та захоплення, допомогти дитині відчувати себе менш самотньою у житті й доводити, що не варто боятися пізнавати цей світ.
Наставництво здійснюється на добровільній та безоплатній основі.
Допомога в навчанні та всебічному розвитку дитини
Наставники/наставниці допомагають дітям вчитися у школі, виконувати домашнє завдання і вдосконалювати академічні знання, проводять різноманітні гуртки
Соціалізація (формування навичок самостійного життя)
Наставники/наставниці сприяють формуванню у дітей побутових навичок догляду за собою, купівлі продуктів, приготуванні їжі, планування бюджету
Профорієнтація підлітків
Наставники/-ці допомагають підліткам визначати плани на майбутнє щодо кар'єри
Наставництво: індивідуальна підтримка дитини дорослою особою, яка діє як наставник/наставниця.
Цільова аудиторія: програми наставництва орієнтовані на дітей, які проживають в інституційних закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, інших закладах для дітей. Наставництво може бути організоване як для молодших дітей, так і для підлітків. Підлітки особливо потребують мати наставників/-ць, оскільки в старших дітей менше шансів потрапити до сімейної форми виховання.
Відбір наставників/-ць: наставниками/-цями можуть стати дорослі відповідальні особи, які пройшли спеціальне навчання та підготовку, щоб забезпечити кращу підтримку дітям.
Добровільність: наставник/-ця діє на добровільних засадах і забезпечує дитині емоційну підтримку, допомагає в навчанні та соціальній адаптації.
Індивідуальний підхід: наставництво здійснюється в індивідуальній формі однією повнолітньою дієздатною особою над однією дитиною.
Тривалість наставництва: наставництво може тривати від кількох місяців до кількох років, залежить від потреб дитини. Взаємозв'язок між наставником/-цею і дитиною часто залишається навіть після завершення формальної програми наставництва.
Права дитини: у рамках наставництва дитина зберігає всі свої права, включаючи право на освіту, медичне обслуговування та соціальні виплати. Наставники/-ці підтримують дитину у використанні її прав та доступі до необхідних ресурсів.
Залучення до спільноти: наставництво сприяє інтеграції дітей у місцеву громаду та соціальне включення.
Спільне проживання: на відміну від сімейних форм виховання наставництво не передбачає спільного проживання наставника/-ці та дитини. Наставник/-ця та дитина зустрічаються регулярно в зручний для обох час для проведення спільних активностей, навчання або просто для спілкування. Це дозволяє дитині відчувати підтримку та зв'язок із наставником/-цею, не змінюючи свого постійного місця проживання. При цьому наставник чи наставниця має право запросити підопічного до себе додому строком не більш як на три календарних дні у святкові та неробочі дні, під час канікул. У цей період наставник/-ця відповідає за життя, здоров'я та своєчасне повернення дитини до місця її проживання (перебування). Ці умови прописують в договорі про наставництво.
Хто може стати наставником/-цею?
Наставником/-цею може стати повнолітня дієздатна особа, яка пройшла відповідну перевірку та підготовку, має позитивні моральні якості та бажання допомагати дитині в її розвитку, соціалізації чи профорієнтації.
Що дає наставництво наставнику/-ці?
Стати наставником/-цею для дитини, яка проживає в інституційному закладі, — це ухвалити рішення, яке може радикально змінити не тільки життя дитини, але й ваше власне. Це шлях до надзвичайно важливої місії, що відкриває перед вами можливість зробити реальний, значущий вплив.
Що дає наставництво дитині?
Для дитини наставництво означає отримання підтримки, уваги, допомоги в навчанні та розвитку, можливості краще адаптуватися в суспільстві, а також знайти друга/подругу й наставника/-цю.
Спілкування та спільне проведення часу з наставником/-цею дають дитині відчуття приналежності, цінності та сприйняття себе як важливої особистості. Це також необхідно для соціалізації дитини та розвитку її комунікативних навичок.
Лінія турботи
Можете поставити питання нашим експертам та експерткам.
Забронюйте консультацію вже зараз!